Українська правда: найбільш гучні вбивства журналістів

Професія журналіста в Україні щороку стає дедалі небезпечнішою. За роки свого існування наша держава втратила багатьох видатних майстрів пера. Ми пригадали найбільш резонансні вбивства, жертвами яких стали українські журналісти.

Справа Гонгадзе: замовники досі не покарані

Убивство Георгія Гонгадзе залишається однією з найгучніших кримінальних справ України. Виконавці цього злочину – ув’язнені, тоді як замовники досі офіційно не названі і не покарані. Вбитого 16 років тому журналіста поховали лише цього року. Саме Гонгадзе є засновником першого популярного та впливового в Україні Інтернет-ресурсу "Українська правда".

Хронологія подій

16 вересня 2000 року український журналіст Георгій Гонгадзе зник. 2 листопада в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлене тіло. Дружина і друзі впізнали у ньому Гонгадзе, але остаточного висновку експертизи не було. Журналіст займався розслідуванням корупції в найближчому оточенні екс-президента України Леоніда Кучми, та протягом місяців, що передували його смерті, повідомляв, що він був під наглядом, та отримував погрози.

Тоді ж в Україні вибухнув так званий касетний скандал. 28 листопада 2000 року Олександр Мороз оприлюднив у парламенті записи таємних розмов Кучми та високопосадовців, які проливають світло на вбивство Гонгадзе. За словами Мороза, у бесідах, записаних співробітником Служби охорони Президента Миколою Мельниченком, беруть участь Кучма та його найближчі помічники – глава Адміністрації Президента Володимир Литвин, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та керівник СБУ Леонід Деркач, які обговорюють діяльність Гонгадзе і вирішують, як з ним бути. Ця історія спричинила широкий резонанс, розпочалися широкомасштабні протести "Україна без Кучми".

У 2003 році тодішній Генпрокурор Святослав Піскун підписав ордер на арешт генерала міліції Олексія Пукача, якого підозрювали у вбивстві Гонгадзе, але вже в листопаді того ж року рішенням Апеляційного суду Києва підозрюваного випустили з-під арешту на підписку про невиїзд. 15 березня 2008 у скоєнні вбивства журналіста Георгія Гонгадзе засудили трьох екс-міліціонерів: офіцер Микола Протасов отримав 13 років позбавлення волі, а Олександр Попович і Валерій Костенко – по 12 років тюрми.

21 липня 2009 року правоохоронці зуміли затримати Пукача. Слідство встановило, що міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко усно віддав начальнику Головного управління кримінального пошуку МВС України Олексію Пукачу наказ вбити журналіста Гонгадзе для припинення у такий спосіб його журналістської діяльності.

Під час судового засідання Пукач назвав замовників вбивства. За його словами, ними були Леонід Кучма, Володимир Литвин та Юрій Кравченко. 29 січня 2013 року Пукач був засуджений за вбивство Георгія Гонгадзе до довічного ув’язнення з конфіскацією майна і забороною займати державні посади. Після оголошення вироку, суддя запитав у Пукача, чи погоджується він з вироком, на що той відповів: "Я погоджуся, коли у цій клітці зі мною будуть Кучма і Литвин".

Ігор Александров

7 липня 2016-го минуло 15 років із дня смерті тележурналіста 45-річного Ігоря Александрова з міста Слов'янськ на Донеччині. 3 липня 2001-го його забили до смерті двоє нападників. Це сталося будівлі телерадіокомпанії, де він працював.

Хронологія подій

Ігор Александров вів телевізійну програму "Без Ретуші", де він часто критикував корупцію в уряді на національному та регіональному рівнях. Перед президентськими виборами 1999 року телевізійна станція Александрова надавала ефірний час для опонентів президента Леоніда Кучми. У 1998 році він був позбавлений журналістської роботи протягом п’яти років та засуджений до 2 років тюремного ув’язнення після повідомлення про те, що член парламенту мав незаконну монополію на продаж горілки. Журналіста виправдали після звернення до Європейського суду з прав людини.

Перед смертю Ігор Александров провів прямий ефір передачі "Без ретуші" з екс-працівниками управління боротьби з організованою злочинністю Михайлом Сербіним та Олегом Солодуном. Вони розповіли про замовні вбивства бізнесменів Донеччини. Звинуватили правоохоронні органи та владу у зв'язках із криміналітетом.
Ігор Александров пообіцяв назвати прізвища замовників та виконавців низки вбивств. Однак наступна програма в ефір не вийшла через загибель Александрова. Тоді Донецькою областю керував Віктор Янукович.
Вбивство журналіста вперше в Україні суд визнав вбивством з професійних мотивів. Слідство тривало 4 роки. Спершу винним назвали безхатька, якого, потім відпустили через відсутність доказів. У вересні 2002 року український парламент створив слідчу комісію для з’ясування деталей вбивства Александрова. У ході розслідування комісія звинуватила українські служби безпеки у фальсифікації доказів по справі. Два міліціонери, Олег Тамбовцев та Євген Дроздов, були визнані винними у фальсифікації розслідування та засуджені відповідно до шести і шести з половиною років тюремного.
7 липня 2006 п’ять членів місцевого злочинного угруповання «17 район» були засуджені за вбивство Александрова Луганським апеляційним судом. Олександр Рибак і Дмитро Рибак отримали відповідно по 15 і 11 років позбавлення волі як підбурювач та організатор вбивства. Олександр Онішко і Руслан Турусов зізналися, і були засуджені до 12 років і 6 років позбавлення волі як злочинці; їхній спільник Сергій Корітський отримав 2,5 років тюрми. Проведення попереднього розслідування, однак, показує, що високопоставлені співробітники правоохоронних органів, які були залучені до цієї справи, так і не були притягнуті до відповідальності.