8 книжок, на які варто звернути увагу на Форумі видавців

До Львівського Форуму всі видавці готуються цілий рік, обов’язково плануючи до нього випуск якихось суто ексклюзивних речей.

Але вже зараз можна дізнатися і про те, яке чтиво віднедавна з’явилося в книгарнях, і про те, що ж чекатиме нас лише на цьому святі української книжки 15-18 вересня, повідомляє "Еспресо".

Леонід Кононович, "Чигиринський сотник". Тут на вас чекають зброя, вбрання, традиції і ритуали, коли герої "в кожухах, вивернутих догори вовною, у шапках пелехатих, і під кожним бахмат добрячий", і "тільки зблизька знати було, що то щирі запорожці, бо в шаблі, ратиська й огневу стрільбу озброєні".

Володимир Лис, "Діва Млинища". Грандіозний заспів до цього роману, присвячений Наполеону, спроможний захопити і водночас здивувати – до чого тут Україна? Але автор-професіонал знаходить в історії велетнів шпарину, з якої виростає сюжет його чергового захопливого роману.

Антологія, "Книжка заборон і таємниць". Видання цієї несподіваної антології цілком на часі. Хоча б через те, що треба ж колись не тільки дорослим читачам потрафляти "еротичним", "детективним" та іншим ретро-крамом нашого книжкового сьогодення, а й тим, хто завтра сам стане заповнювати ці сумнівні лакуни свого національного майбуття.

Остап Дроздов "№1. Роман-вибух". Самого себе герой цього роману змальовує так: "20-річний хлопець, закомплексований, заточений на конфлікт із оточенням, повернутий у філософські розмірковування про умовність правил". Загалом такий собі одинак з кандидатською, сама тема якої поставила всіх на вуха – "Журналістика як інструмент Апокаліпсису".

Марія Козиренко, "Жуйка". У цій повісті є, звичайно, й історія кохання, і тема творчості, і навіть гротескно-фантасмагоричні алюзії на «федеративні» наслідки сьогоднішньої політики – від Києва до Харкова, і далі – скрізь.

Богдан Волошин, "Політ золотої мушки". Така собі міфічна Йокнапатофа в стилі Фолкнера і славне Макондо в дусі Маркеса. І нехай живуть тут люди казками, легендами та буряками з городу, але кіно, літо і заодно свою безтурботну Батьківщину все одно люблять.

Кирил Кобрін, "Одинадцять празьких трупів". Одинадцять детективних оповідок про емігрантське життя-буття російського інтелектуала – загалом чудове екзотичне чтиво.

Галина Ів, "Японські історії". Історія нашої дружби з японською культурою за новітніх часи розпочиналася нелегко. На щастя для неї, проминувши період остракізму в СРСР після горезвісної «перемоги над японським мілітаризмом» у 1945-му, вже за бровасто-махрових 1970-х мода на політику в літературі і мистецтві перекинулася на американську агресію.

• Теги:
• Культура
• Суспільство