Як знайти щастя: уроки від практикуючого психолога

Як стати щасливим, що для цього потрібно? – кожен хоч раз в житті ставив собі подібні запитання. Ця проблема дуже абстрактна, однак існують конкретні шляхи, які підштовхнуть вас до справжнього щастя.

Ірина Сняданко, практикуючий психолог, розповіла спеціально для Радіо 24, що таке щастя і як його знайти, чому книги у цьому пошуку не допоможуть і навіщо потрібно постійно порівнювати.

Як усвідомити, що ти щасливий

"Старші люди часто шкодують, що обрали неправильне життєве рішення. Наприклад, партнера, університет чи роботу. Як правило, це трапляється, коли людина вступає у фазу вікової кризи. Їх є декілька у нашому житті – криза 30-ти та 50-ти років – момент, коли ми переосмислюємо життя й минулі здобутки. У цей період людина найчастіше запитує себе: чи щаслива я там, де є? Для заспокоєння варто додати, що усвідомлення щастя приходить з роками. Наприклад, у дитячому віці ми взагалі не замислюємося над щастям, це слово, як і його розуміння, приходить у наше життя пізніше. Особисто я почала відчувати таку категорію, як щастя, лише рік чи два тому", – зізнається Ірина.

Психолог зазначає, щастя – це передусім почуття комфорту. За її словами, нас часто в житті налаштовують на той стан щастя, коли ми повинні відчувати метелики в животі, легку ейфорію, й по суті порівнюють цей стан із закоханістю. Але, насправді, щастя – тихе. Воно приходить з віком і люди ніколи не кричать про власну унікальність почувати себе щасливим.

Щастя – це почуття внутрішнього комфорту, коли ти можеш оглянутись довкола і насолодитись усім. Насправді, людина, яка здатна описати щастя, не має внутрішнього уявлення цієї категорії, – розповідає Ірина Сняданко.

Американський психолог Ірвін Ялом стверджував: щастя настає тоді, коли тобі немає про що шкодувати. Тому важливо досягнути такого стану. Психолог пояснює, що людина здатна відчути щастя лише в тому випадку, якщо вона рухається до себе.

Щастя родом з дитинства

Ірина Сняданко розповідає, що щастя йде від родини. Змалку дитина трансформує на себе поведінку батьків, а з нею переймає секрет щастя. Але в Україні маємо критично велику кількість нещасливих сімей.

Часто дитина від самого народження живе в атмосфері, де тато не любить маму, батьки не спілкуються один з одним, не вміють спільно проводити час, скандалять. Про які зародки щастя можна говорити? У таких сім’ях дитина чекає моменту, коли їй виповниться 18 років. Вона думає, що тоді втече з дому і нарешті стане щасливою. Але насправді це не так. Як може почувати себе щасливою людина, яка не мала такого досвіду з дитинства? – роз’яснює Ірина Сняданко.

Тому вона стверджує: люди, які хочуть відчути щастя, але мають сумний досвід родом з дитинства, мусять проналізувати усі дитячі образи з психологом, проговорити моменти, які спричиняють біль. Для таких людей повернення в минуле – це шлях до себе.

Порівнюйте себе! Але з ким?

"Ми постійно порівнюємо себе з іншими, а отже, шукаємо щастя поза межами власного "я". Ця проблема ототожнення є вічною. Вона тягнеться з дитинства. Ще зі школи чи дитячого садка нам ставлять як приклад відмінників. Така поведінка батьків залишає слід у дитячій свідомості. Коли ми дорослішаємо, то порівнюємо себе із друзями, сусідами, співробітниками. Уподібнюємо не тільки себе, а всю сім’ю. Постійно думаємо: "за тими дверима – хтось значно щасливіший". Насправді, робити цього не варто, навіть категорично заборонено. Успішнішим і щасливим від такої поведінки не будеш", – запевняє психолог.

За її словами, ми повинні порівнювати себе із собою в минулому, адже в нашому житті триває безупинний процес змін. Таку поведінку варто прищепити і батькам. Порівнювати дитину та її успіхи чи невдачі з нею ж самою – це загальноєвропейська практика і її необхідно застосовувати в Україні. Принаймні, запевняє психолог, комплексів у людей стало б значно менше.

Про замінники щастя

Ірина Сняданко розповідає, що люди, які звертаються до психолога, скаржаться, що у грудях в них пустка, не розуміють для чого живуть. Саме так клієнти описують відсутність щастя. Як правило, людина намагається заповнити цю пустку. Вона шукає замінники: алкоголь, наркотики, секс, їжа, випадкові знайомства. В усіх цих речах отримує ілюзію щастя, певне полегшення.

"Щасливі люди не залежать від людей, речей та явищ. Їм добре наодинці, оскільки вони не трактують це як самотність, а розуміють – це можливість побути з собою, розібратись із власним "я". Щастя – це шлях до себе, а не до різноманітних замінників", – пояснює психолог.

До таких замінників можемо віднести і книги з особистісного розвитку та пошуків щастя. Читати їх потрібно, стверджує Ірина Сняданко, але відповіді у таких "підручниках" не прописані. Людина може відчути певне полегшення, але щастя – це довгий шлях до себе і постійна робота.

Про успіх

Необов’язково бути успішними, щоб почувати щастя. У житті ми маємо стільки людей-виконавців, які не потребують жодних звань і кар’єрного росту. Їм добре там, де вони є. Але суспільство тисне: твори кар’єру, заробляй великі гроші, ти не можеш все життя працювати секретарем. Людина піддається тиску – творить кар'єру, але є нещасною. Чому? Бо вона цього не потребувала.

У країнах-колишнього СРСР можна побачити (і відчути) зневагу до двірників, офіціантів, комунальників, сантехніків, мовляв, це не робота. Але за кордоном до працівників цих сфер ставляться з великою повагою. По-перше, вони роблять вагому роботу, а по-друге, тому що кожна людина вільна обирати будь-яку професію та почуватись гідно в ній. Ми повинні змінити власне ставлення до інших людей. Можливо, перед вами стоїть найщасливіший двірник у світі, в той час як ви найнещасніший офісний планктон…

Тож як бути щасливим?

Для молоді Ірина Сняданко радить зациклюватись на майбутньому, застосовуючи образи жаданого. Фантазуючи на предмет того, що хочемо отримати, у людини з’являються сили до внутрішньої боротьби, бажання рухатись у напрямку до власних мрій.

Проте щастя неможливо досягнути без спокою у всіх сферах життя. Тому треба працювати над кожною окремо: робота, сім’я, навчання, стосунки з коханою людиною. Лише налагодивши усі ці взаємодії – людина зможе відчути щастя.

Щастя – це не матеріальні блага. Достатньо згадати царя Мідаса, який у пошуку збагачення втратив усе те, що робило його щасливим. Тому, щоб бути щасливим потрібно: налагодити стосунки з найріднішими, навчитись отримувати задоволення від роботи, а найголовніше – обмін емоціями. Саме останньому нас повинні навчити батьки. Але часто в українській сім’ї можна почути: "Ми дали дитині їжу, одяг і кишенькові гроші, а отже, забезпечили усім необхідним". Таке мислення не є правильним. Дитина у такій сім’ї не буде щасливою, адже вона просто не вміє насолоджуватись, не вміє спілкуватись. Така поведінка не була закладена в самій родині, – запевняє психолог.

Якщо людині важко самій дійти до щастя, варто звернутись до спеціалістів, психологів. Якщо ж вона самотужки відправляється на його пошуки, то варто починати із пошуків себе. А потім переходити на взаємодію із оточенням, радить Ірина Сняданко.

Автор: Мар'яна Федина

• Теги:
• Психологія
• Здоров'я
• Поради
• Лайфстайл